Вітри кружляють буйні,
Ганяють листя по дорозі,
Розхитують нам будні.
Зима вже майже на порозі.

Ця пізня осінь вже безбарвна,
У серці сум, у серці щем.
Усе гнітюче і бездарне,
Я ж хочу сонечка іще!

Гавришкевич Олександр, 9-А клас

/Files/photogallery/2.gif

Поезія Удовікової Тетяни

Пропахла сіном стежка літа,
Уже зібрали з поля жито.
Погідне сонечко сідає,
Поволеньки в селі смеркає.
Пропахла сіном стежка літа,
А ми не знаємо заповіту,
Як далі жити на землі,
Бо досі розумом малі.
Й не вміє серце ще радіти,
Духмяній стежечці із літа.
Рік у минуле закотивсь ,
Все буде добре не журись!

/Files/photogallery/6.gif

На годиннику дев’ять п'ятнадцять
І секундочок так із двадцять…
На годиннику дев’ять п'ятнадцять
І так само секунд із двадцять…
На годиннику дев’ять п'ятнадцять
І секундочок знову двадцять!
Що це – глюки такі зорові?
Батарейки потрібні нові!

/Files/images/medaosvta_bbloteka/419370058.gif

/Files/photogallery/6.gif

Хочеться узимку літа,
Влітку хочеться зими.
Темно – тягнемось до світла.
Я – одна. Тягнусь до «ми».

/Files/photogallery/6.gif

Понять, простить, хоть и непросто, - можно!
Но как же самому просить прощенья сложно...

***/Files/photogallery/6.gif

Как мазохисту сделать больно?
Ему ведь боль всегда прикольна!

/Files/photogallery/6.gif

Тепер у біль свій я порину,
Бо не зуміла... Значить винна.

/Files/photogallery/2.gif

Поезія Бутенко Вікторії

Ты улыбнёшься, как обычно
Своей печали вид тая.
И на вопрос: «Ну как на личном?»
Ответишь вновь: « Счастливая!»

/Files/photogallery/6.gif

Я шагну к тебе первой на встречу,
Не вдогонку, не путай, прошу.
Притворюсь, что совсем не замечу,
Что прям в спину тебе дышу.
Обману себя снова и снова,
Разболится опять голова…
Не скажу ни единого слова,
Что хотела сказать вчера.

/Files/photogallery/6.gif

И не сравнится никакая красота
С мордашкою любимого кота
Пускай, он даже шкодник, Тёмка мой.
Зато он милый и родной.
Сопит себе под нос, крадётся тихо,
Сопрёт сосиску тихо, под шумиху.
То мышу ловит, то бежит за птицей..
И хвастает добычею, гордится.
/Files/images/medaosvta_bbloteka/9fa50a8dbf01ff610909c9af842.gif

Осінній вечір і мрійлива тиша,
Лиш вітер яблуню колише,
І жовте листя опадає,
І пташка вже не так співає.
Вода в ставках зелена зовсім.
Уже така глибока осінь.

/Files/images/medaosvta_bbloteka/0_acecf_565ff450_L.gif

(лимерики)

Тітка стомлена і сонна
Їде потягом з Херсона.
Переплутала вагон,
Бо ж збиралась не в Херсон.
Неуважна ця персона.

/Files/photogallery/4.gif

Подарую сестрі Клаві
Я хатинку у Полтаві.
Хай тіка з моєї хати,
Не дає щоранку спати.
Там найліпше буде Клаві.
/Files/photogallery/4.gif
Дядько Гриша в Проходах
Фарбував бабусі дах.
Танцювать почав на хаті,
Очманіла баба Катя,
Як почула раптом: «Бах!»

/Files/photogallery/4.gif

Не така уже й ледача
Баба Шура із Козачі.
І картоплі накопає,
Моркви швидко назбирає
У сусідочки на дачі.

/Files/photogallery/4.gif

Їду мамо у Китай!
Вузькоокий, зустрічай!
Вас усіх там нагодую,
Гопачка вам затанцюю,
Так що суші прибирай!

/Files/photogallery/4.gif

Так довго тягнуться ночі,
І холодно стало, зима.
Заплющу на хвильку очі,
Мурахи по тілу. Сама.
Розплющу: гуляє вітер,
Волосся моє розкидав.
Зігрів мене теплий світер,
Що батько подарував.
Матуся за руку тримає,
Сміється, щаслива така.
Волосся моє поправляє
Найтурботливіша рука.
В бабусі підходить тісто,
Зготуєм великий пиріг.
Всі разом будемо їсти
Щоб вистачило на всіх.
Нагріється чайник з водою,
Заварим пахучий чай.
Ніколи не буду самотня.
Родина – це дійсно рай!

/Files/images/medaosvta_bbloteka/420608210.gif

Цінуємо тоді, коли втрачаємо,
Лишаємось з собою сам на сам.
Лише з роками ясно помічаємо,

Як пощастило із батьками нам.

***

Толчёк в плечё: Идем в буфет!

- Ты хочеш кушать? – Пока нет.

- А уровнение решила?

- Не верно всё, я поспешила…

- Что поспешила? Дай списать!

- Дай мне самой хоть написать.

- Ну ладно, ладно.. Дашь потом?

- А ты поделишься листком?

- Да без проблем. Линейка? Клетка?

- Без разницы, лови конфетку.

- Спасибо, Лиз! Ой вкусно как!

- Да на здоровьечко. Пустяк!

***

Завезли в четвер товар

На Міронівський базар.

- Ой, який гарненький таз!

Я куплю його у вас.

- Не вигадуйте, будь-ласка! –

Збоку жіночка Параска.

- Ні, це я візьму його.

- Та ви що? Іще чого?

Залишився він останній.

Буде мій, іще питання?

- Він мені потрібен більше,

Той візьміть, а цей по-гірше…

- Так ви кращій забирайте,

А оцей – мені віддайте.

Сперечались ще довгенько.

Помаленьку й помаленьку…

І пішли у хід образи:

- Ти коза! – А ти зараза!

Ох жінки базарні ці,

Вже й змінилися в лиці.

Сперечатись набридає,

А тазочку вже немає.

***

Щастя – це жити у мирній країні

І впевненим бути у завтрашнім дні.

Зростати у добрій і повній родині,

І бачити дітям лиш гарне у сні.

Здорові батьки, ну і діти слухняні,

Міцний і надійний будинок стоїть.

І чисте довкілля, і квіти духмяні,

І навіть росинка щасливо блищить!

Кiлькiсть переглядiв: 531