/Files/images/yuvley/Новый рисунок.pngСонячного осіннього ранку ми завітали до садиби на вулиці Куйбишева, 7. Тут живе сивий ветеран, бувший розвідник, що пройшов дорогами війни всю Європу, Котенко Михайло Іванович. Сьогодні у нього день народження. Йому виповнилося – 90! Тому поздоровити ветерана Великої вітчизняної прийшли секретар Козачолопанської селищної ради Вакуленко Л.М., голова ради ветеранів смт Козача Лопань Міняйло О.І, художній керівник Козачолопансько селищного будинку культури Дигало М.М., завідуюча шкільною бібліотекою Лобойко Т.П., учні школи. Людмила Михайлівна поздоровила ветерана, вручила йому квіти, Подяку від Козачолопанського селищного голови Задоренка В.В. Олександр Іванович вручив Михайлу Івановичу подарунки від голови селищної ради та ветеранської організації селища, побажав довгих років життя, здоров’я, та мирного неба над головою. Гостей гостинно зустрічала донька Михайла Івановича – Галина Михайлівна. А потім завітали друзі фронтовика, щоб привітати з цією ювілейною датою.

У теплій затишній оселі знову згадали роки війни, адже дітям цікаво почути це від учасника бойових дій, який приймав участь в боях за Харків і Люботин, Полтаву й Кременчуг, Кіровоград і Звенигод. Звільняв Кіровоград, Молдавію, Кишинев, Угорщину, Будапешт, Югославію, в Ясо-Кишенівській операції ( помічник командира взводу розвідки).
Визволяв Бєлгород, Харків, Люботин, Полтаву.
Брав участь у Корсунь-Шевченківській операції в складі 84-ї розвідкової роти Харківської червонопрапорної стрілецької дивізії на посаді командира відділення розвідки.

Зустрів Перемогу 08 травня 1945 року в Австрії, м.Грац. Але на цьому його війна ще не закінчилася, бо продовжив служити в Румунії з серпня 1945 по березень 1947 року. А розпочав війну Михайло Іванович в березні 1943 року, коли був зарахований в запасний полк 53-ї армії, який знаходився тоді в селі Стрілеча, Бєлгородської області. Потім потрапив до розвід роти 84-ї стрілецької дивізії . Що таке бути розвідником? Сміливість, відвага, кмітливість, вміння управляти собою, мати стальні нерви і велику впевненість в Перемозі – ось що було потрібно бійцю кожного дня, кожної хвилини.

За форсування Дніпра у Корсунь-Шевченківській операції молодий воїн отримав свою першу медаль «За відвагу». Михайло Іванович розповідає, що бої ці були такими жорстокими та кровопролитними, що вода в Дніпрі була не синього, а бурого кольору.

А потім була Молдова. В районі м. Ясси війська були настільки виснажені, що патроні не було ані в радянських воїнів, ані в німецьких. Відстань від одного солдата до іншого доходила до 500 метрів. Німецьке командування «посадило» на висотці скрипаля, який як тільки наступав вечір, починав грати на скрипці. І так ця скрипка дратувала радянських бійців, що вони вирішили захопити скрипаля. Сказано – зроблено! Скрипаля – румуна взяли в полон. Була мрія у розвідників створити такий собі польовий оркестр, який би піднімав настрій радянським бійцям, але командування не дозволило. За виконання особливо важливого завдання в Ясси- Кишенівській операції Михайло Іванович отримав Орден Вітчизняної війни першого ступеня й звання сержанта.

Знову шляхи війни… Угорщина. Взяття міст Секашфехера, Будапешту. Й знову тут відзначився боєць Котенко. Орден Слави ІІІ ступеня, медаль «За взяття Будапешту» - нові нагороди на грудях вже старшого сержанту. А потім Югославія, Болгарія, Австрія… Бої, кровопролитні бої за кожний населений пункт, за кожну вулицю, за кожен будинок. Перемога була вже так близько, але легше не ставало. Німці бились жорстоко. Потрібно було прикласти неабияких зусиль, щоб перемогти, вижити! Командування високо оцінило відвагу й мужність бійця Котенка М.І. До нагород на гімнастерці старшого сержанта додалися ще один Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, Орден «За мужність».

Почесний житель селища, Михайло Іванович, частий гість на шкільних святах, годинах спілкування. У Музеї Бойової Слави при зустрічах з школярами завжди знайде мудре слово, дасть настанову. А на моє запитання, чому не розповідав про свою військову життєву дорогу, про свої подвиги раніше, сивий ветеран відповів, що дав клятву про нерозголошення військових таємниць на протязі 25 років, а потім звик…

Дорогий Михайло Івановичу! Вам – 90! Але сподіваємося відсвяткувати рахом з Вами і 100-й ювілей! Здоров’я Вам, дорогий фронтовик!

Хай кожен день приносить тільки добро й благополуччя!

/Files/images/yuvley/Котенко М.І..jpg

/Files/images/yuvley/PB060055.JPG

/Files/images/yuvley/PB060065.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 38